У 2019 р. відбулася чергова реформа органів прокуратури, одним з результатів якої стало створення нової установи для професійного навчання прокурорів — Тренінгового центру прокурорів України.

А з 2023 р. Тренінговий центр прокурорів України займається не тільки підвищенням кваліфікації досвідчених прокурорів, але й здійснює первинну підготовку новопризначених прокурорів-стажистів окружних прокуратур. 

Зміна правил підготовки прокурорів потребує нових форм і нових підходів до навчання.

З якими викликами зіштовхуються прокурори та тренери Центру під час війни? Які форми роботи допомагають готувати вмотивованих фахівців? І чи є у цьому важливому процесі місце для експериментів?

Про це розповіли директорка Тренінгового центру прокурорів України Олеся Отраднова та заступник директора Центру Олег Дука.

Навчання — це не покарання

Співробітники Тренінгового центру вирішили зосередити свої зусилля на впровадженні нових методів навчання, щоб уникнути формального підходу до роботи.Директорка Центру переконана, що змінити парадигму мислення і  впровадити нові знання можна лише тоді, коли слухачам Центру буде цікаво навчатися.

 

Здавалося б, фахівці з багаторічним досвідом роботи в прокуратурі не потребують нових підходів, цілком можуть вдовольнитися традиційною формою подачі знань. Але чи дасть такий підхід потрібні результати?

«Класичний лекційний формат, коли виходить професор і півтори години щось розповідає — вже не працює на дорослій аудиторії. Це беззмістовно, бо люди через 10 хвилин починають відволікатися. У наш Центр приходять професіонали, які вже багато чого знають і деколи скептично ставляться до навчального процесу — мовляв, чого ви можете навчити людину, яка вже 20 років працює в прокуратурі?», — розповідає Олеся Отраднова.

 

 

«І вони справді прекрасні фахівці, у яких складна і часто неприємна робота. Прокурори працюють не з рожевими поні, вони працюють зі злочинами і злочинцями. Формальний підхід до викладання викликає у них відторгнення. Тому ми використовуємо гейміфікацію навчання, мозкові штурми, роботу в малих групах, розбір кейсів — усе, що допомагає уникнути формальної освіти й урізноманітнити способи передачі нових знань», — стверджує директорка Центру. 

Такий підхід до навчання вже використовується в Україні, але у системі кримінальної юстиції цей досвід — унікальний.

«Можемо сказати, що ми йдемо в авангарді процесу, – констатує директорка Олеся Отраднова. — Ми прийшли з метою змінити стару систему освіти прокурорів. І нам це вдається».

«У центрі уваги кримінального провадження — потерпілий»

Сьогодні у роботі прокуратури впроваджується підхід, орієнтований на потерпілого. Раніше в Україні такого не було — завданням прокуратури було притягнути правопорушника до відповідальності, а потерпілі залишалися поза межами уваги кримінальної юстиції. Сьогодні система перебудовується.

У прокуратурі створили окремий структурний підрозділ — Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків.

Поки що він фокусується на потерпілих і свідках воєнних злочинів, але це пілотний проєкт. Якщо він буде вдалим, то надалі працюватиме з усіма категоріями потерпілих.

«Перед Тренінговим центром стоїть важливе завдання – допомогти прокурорам переналаштуватися на увагу до потерпілих. Адже саме ці люди вимагають справедливості. Завдання прокурора – відновити справедливість для потерпілого, а покарання злочинця є частиною цього процесу», — наголошує Олеся Отраднова.

на жаль. Наприклад, торгівля людьми стала більшою загрозою, адже багато наших жінок опинилися з дітьми за кордоном самі, у чужій країні і без підтримки рідних. Це робить їх більш вразливими перед злочинцями. Корупція, екологічні злочини, організована злочинність, наркотики — це теж частина наших реалій, з якою треба працювати прокурорам»

Документальне кіно для прокурорів

Щоби впровадити підхід, орієнтований на потерпілого, потрібно змінити парадигму роботи прокурорів. Співробітники Центру шукали способів «прошити» своїх слухачів цією ідеєю, переконати прокурорів-стажистів і вже досвідчених фахівців у цінності нового підходу.

 

Олег Дука 

У пошуках рішення заступник директора Тренінгового центру Олег Дука запропонував обговорювати зі слухачами документальні фільми про права людини з колекції Мережі кіноклубів DOCU/CLUB.

«Ідея виявилася напрочуд дієвою. Ми дивилися й обговорювали фільм литовської режисерки Оксани Бураї “Лізо, ходи додому” про дівчинку з неблагополучної сім’ї. Але дивилися його з точки зору ювенального прокурора», — розповідає Олег Дука.

Говорили про те, що може зробити прокурор у такому випадку, як захистити права дитини, на якому етапі підключати соціальні служби… Аудиторія почала думати й аналізувати ситуацію. Ми були дуже задоволені їхньою реакцією і включенням у цю роботу», — каже заступник директорки Центру.

Команда Тренінгового центру поставила перед собою мету: ввести документальні фільми про права людини в навчальний процес і сформувати у слухачів професійну і людяну позицію щодо проблем, порушених у стрічках. 

Олеся Отраднова пояснює: «Такі фільми налаштовують прокурорів на необхідність відновлення справедливості щодо потерпілих. Це ж не пізнавальне кіно про океани чи космос. У цих документальних фільмах завжди є герої, які потерпають через порушення їхніх прав. З такими ж проблемами і людьми прокурори зустрічаються у своїй роботі і мають відновлювати щодо них справедливість»

«Так, наші слухачі чудово обізнані у кримінальному процесі, у правах людини. Але теорію треба не просто знати, а й відчувати. Документальне кіно допомагає зрозуміти біль і потреби потерпілих», — стверджує директорка.

Ініціатори ідеї спершу провели декілька тестових показів та обговорень для команди Центру.

«Ми на собі тренувалися, тобто на наших консультантах, експертах, співробітниках Тренінгового центру, які працюють зі слухачами, — розповідає директорка. — Важливо було перевірити, які емоції викликає фільм, як із ними працювати, і подумати, як зробити обговорення фільму максимально ефективним з професійної точки зору».

За цією програмою розпочинають працювати з прокурорами-стажистами, згодом її планують також впроваджувати і в інші тренінги вже для більш досвідченої аудиторії. 

 

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

 

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

Всi новини